Неверський собор
| Неверський собор | |
|---|---|
| Cathédrale Saint-Cyr-et-Sainte-Julitte de Nevers | |
 Загальний вигляд собору | |
| 46°59′14″ пн. ш. 3°9′26″ сх. д. / 46.98722° пн. ш. 3.15722° сх. д. | |
| Тип споруди | католицький соборd[1][2] і мала базиліка (1868) |
| Розташування |  Франція, Невер |
| Початок будівництва | X століття |
| Кінець будівництва | XVI століття |
| Стиль | романська архітектура, готика |
| Належність | Римо-католицька церква |
| Єпархія | Roman Catholic Diocese of Neversd |
| Стан | пам'ятка історії класифікованаd[1] |
| Адреса | rue du Cloître-Saint-Cyr, rue Abbé-Boutillier, rue de la Cathédrale і rue de la Basilique |
| Епонім | Cyricus and Julittad |
| Присвячення | Cyricus and Julittad |
  Неверський собор (Франція) | |
 | |
 Неверський собор у Вікісховищі | |
Собор Сен-Сір-е-Сент-Жулітт (Собор Святих Кірика та Юлітти, фр. Cathédrale Saint-Cyr-et-Sainte-Julitte de Nevers) — кафедральний собор в Невері (департамент Ньєвр). Широко відомий також як Собор Сен-Сір, є однією з визначних пам'яток міста та центром Неверської єпархії. Знаходиться на найвищому місці старої забудови Невера.
Перша християнська культова споруда на місці теперішнього собору була збудована в V столітті, коли Невер став центром єпископства. Одним з найвизначніших єпископів раннього середньовіччя в Невері був Деодатус, що проживав тут у середині VII століття. Навколо осідку єпископа в Середні віки було споруджено багато монастирів та церков, які в наступних століттях стали окремими парохіями. До них належала й надзвичайно цікава з погляду історії архітектури церква Сент-Етьєн, яка до сьогодні є видатним зразком ранньої романської архітектури. Найдавнішими частинами собору є залишки восьмикутного баптистерію меровінзького часу, а також елементи ранньороманської споруди, що після Другої світової війни опинилися замурованими під собором.
Спорудження собору почалося з тринефної каролінгської крипти, яка в X столітті знаходилася на поверхні. Зараз крипта знаходиться під західними хорами, будівництво яких почалося 1031 року.
Двічі в історії був серйозно пошкоджений та заново відбудований, тому собор фактично є поєднанням двох будівель та своєрідним зразком змішання архітектурних стилів. Хори, апсида та почасти трансепт в західній частині собору походять від старої церкви та витримані в романському стилі, пізніші східні апсида та трансепт, а також неф — в готичному. Південна частина будівлі відноситься до XVI століттю, вежі собору були побудовані в XVI столітті в стилі пізньої готики.
На початку XIII століття основне приміщення собору, виконане в романському стилі, було знищене пожежею[3]. У першій половині XIII століття, за часів єпископа Гійома I Сен-Лазарського (1204–1221), собор було відновлено, але вже в готичному стилі. 1308 року собор зазнав ще однієї нищівної пожежі, але невдовзі знову був відбудований. Реконструкція бокової капели в стилі полум'янистої готики датується XV–XVI століттям.
На склепінні собору 1879 року було виявлено фреску XII століття, на якій зображений Христос, відреставровану лише 1990 року.[джерело?]
1904 року було проведено розкопки біля собору, в ході яких було виявлено залишки фундаменту галло-римського храму Януса.
1990 року деякі вітражі, замість втрачених, у дуже яскравій манері виконав німецький художник Маркус Люперц.[4]
Неверський собор занесено в базу Меріме Французького міністерства культури за номером PA00112936.[5]
- ↑ а б base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ Rolf Toman, Ulrike Laule: Burgund, Architektur-Kunst-Landschaft. Könemann, S. 363.
- ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine.
- ↑ Ministère de la culture — Mérimée. Cathédrale Saint-Cyr et Sainte-Julitte. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 5 лютого 2015.
- Jean De Loisy: « L'affaire des 1.052 m2 : les vitraux de la cathédrale de Nevers» — Les éditions Presse du Réel, Collection Art contemporain — 2011 — ISBN n° 2840663996.
- Abbé Crosnier: «Monographie de la cathédrale de Nevers» — Publication de la Société Nivernaise — 1854.
- Marcel Anfray: «La cathédrale de Nevers et les églises gothiques du Nivernais» — Picard — 1964.
- Klaus Bußmann: Burgund (= DuMont Kunst-Reiseführer). 13. Auflage. DuMont, Köln 1995, ISBN 3-7701-0846-9, S. 112, Abb. 79-83.
- Christian Sapin: La cathédrale de Nevers. Du baptistère paléochrétien au chevet roman. SFA, Paris 1995, OCLC 34152695.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Неверський собор
- Association Regards sur la cathédrale de Nevers — Товариство, що досліджує історію собору
- Собор на сайті Міністерства культури Франції [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Собор на сайті товариства «Orgues en Nièvre» [Архівовано 20 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- www.culture.gouv.fr/culture/inventai/itiinv/cathedrale/docimage/nevers/cat_nevers.html
|
Це незавершена стаття про архітектуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
Це незавершена стаття про Францію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |